У ШИРОКОМУ РОЗУМІННІ - це вся сума впливів на психіку дитини, спрямованих на підготовку її до активної участі в суспільно - економічному та громадсько - культурному житті суспільства;
У ВУЗЬКОМУ РОЗУМІННІ - це планомірний вплив батьків і дошкільного закладу на вихованців, сприяння розвиткові у них виявленого обдарування чи надання задатків відповідно до мети виховання.
ЗМІСТ ВИХОВАННЯ - ЦЕ СИСТЕМА ЗНАНЬ, ПЕРЕКОНАНЬ, НАВИЧОК, ЯКОСТЕЙ ТА РИС ОСОБИСТОСТІ, СТІЙКИХ ЗВИЧОК ПОВЕДІНКИ, ЯКИМИ ПОВИННІ ОВОЛОДІТИ ВИХОВАНЦІ ЗГІДНО З ЦІЛЯМИ ТА ЗАВДАННЯМИ.
УМОВНО ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ ПОДІЛЯЮТЬ НА:
Розумове виховання;
Фізичне виховання;
Трудове виховання;
Моральне виховання;
Естетичне виховання;
Екологічне виховання.
ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ТАКЕ ВИХОВАННЯ?
У сучасній педагогічній науці можна виділити наступні напрямки в ідеології виховання:
1. Реалізм навчально-виховних цілей: засоби досягнення їх — засвоєння вихованцями базових основ культури: це культура життєвого самовизначення, економічна культура праці, політична, демократична, правова, моральна, екологічна, художня і фізична, культура сімейних відносин.
2. Сумісна діяльність дітей і дорослих.
3. Самовизначення: формування цілісної особистості, яка сама визначає свій життєвий шлях.
4. Особистісна спрямованість виховання.
5. Добровільність: дитину не можна примусити «виховуватися», вихователі повинні опиратися на «добру» волю вихованців, їхні інтереси та потреби.
6. Колективна спрямованість.
Реалізація вищеназваних напрямків здійснюється за принципами та методами навчання і виховання, які є загальними для цілісного навчально-виховного процесу.
ВИХОВАННЯ ПІДПОРЯДКОВАНЕ ЗАКОНАМ ПРИРОДИ І СУСПІЛЬСТВА.
1. Закон єдності, цілісності, безперервності виховання. Йдеться про врівноважений розвиток емоційної, розумової, вольової та фізичної сторін вихованців. Виховання повинно розкривати в дитині позитивне, з наступним подоланням негативного в своїй природі. Тобто головним завданням виховання є «підведення» особистості до свідомої відмови від насильства
і від ствердження за рахунок інших.
2. Закон «золотої середини». Це означає — не ламай волі дитини, інакше вона стане рабом. Бунтуючим чи покірним, — але рабом. Ідеал: не упокорення нашій волі, а розуміння необхідності.
3. Закон «золотого співпадання» — це невимушене управління розвитком дітей в благотворній сумісній діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу.
4. Закон оптимального «загартовування» — це виховання труднощами, через труднощі, завдяки труднощам. Але цей закон теж підпорядковується категоричному імперативу педагогіки — закону «золотої середини».
5. Закон «належної мотивації». Без належної мотивації не можна досягти успіхів у вихованні. Шкідливо примушувати вихованців засвоїти інформацію, значення якої вони не розуміють ні розумом, ні почуттями.
6. Закон індивідуального підходу до вихованця, з урахуванням його вікових та індивідуально-психологічних особливостей.
