|
|
Перша долікарська допомога
( джерело інформації: журнал "Медична сестра дошкільного закладу" який видається з підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України")
ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ПОРАНЕННЯХ Рани — це пошкодження тканин, спричинені механічним впливом, що супроводжується порушенням цілісності шкірних покривів та слизових оболонок. Залежно від типу травми та предмета, яким завдано поранення, розрізняють різані, колоті, рублені рани тощо. Дрібні поверхневі рани зазвичай супроводжуються капілярною кровотечею, яка зу¬пиняється самостійно чи після накладання щільної пов'язки. Глибокі рани можуть спричинити інтенсивну кровотечу (венозну чи артеріальну), що загрожує життю потерпілого. Перебіг ранового процесу залежить від типу і розміру рани, локалізації та ступеня її інфікування. При незначному інфікуванні рана може загоїтися шляхом первин¬ного натягу. Через 1-2 доби зменшуються больові відчуття. Через 3-4 доби зникають набряк і почервоніння шкірних покривів навколо рани. У разі розвитку запального процесу посилюється біль, з'являється набряк та почервоніння шкірних покривів на¬вколо рани, у потерпілого може підвищитись температура. Будь-яке пошкодження шкірних покривів може зумовити розвиток запального процесу, а також правця. Тому навіть найдрібнішу рану необхідно обробляти антисептичними засобами. Щоб попередити інфікування, дрібні рани слід обробити, виконавши такі дії: за необхідності звільнити поранену ділянку від одягу; ретельно вимити руки водою з милом, одягнути одноразові гумові рукавички; промити рану 3%-вим розчином перекису водню чи мірамістином; якщо рана неглибока, але забруднена, бажано промити її теплою водою з милом; обробити краї рани 2%-вим спиртовим розчином брильянтового зеленого чи 5%-вим спиртовим розчином йоду; заклеїти оброблену рану бактерицидним лейкопластиром чи накласти анти-септичну пов'язку (необхідно слідкувати, щоб ця пов'язка не забруднювалась і не промокала). Якщо під час оброблення дрібної рани поновилася кровотеча, слід знову накласти щільну пов'язку, допоки кровотеча не зупиниться. Змінювати її лише за необхідності: у разі її намокання чи забруднення. Не варто самостійно обробляти рани з високим ризиком інфікування (наприклад, забруднені садни, глибокі колоті рани тощо). Варто звернутися до медичного закладу, де проведуть правильне та безпечне оброблення рани. Дрібні садни можна обробити за допомогою пов'язок з рідкими антисептиками (фурациліном, йодопіроном, хлоргексидином тощо) чи маззю на основі поліетиленгліколю. Мазі з антибіотиками не слід використовувати для оброблення глибоких ран, оскільки це порушує відтік вмісту рани. Концентровані дезінфікуючі засоби можна використовувати лише для знезараження непошкодженої шкіри навколо рани. Оскільки такі речовини найчастіше містять йод, це може спричинити алергічну реакцію.
ДОПОМОГА ДИТИНІ ПРИ ГОЛОВНОМУ БОЛІ
ГОЛОВНИЙ біль виникає у результаті подразнення нервових закінчень у стінках судин голови чи у мозкових оболонках. Причини головного болю Причинами головного болю можуть бути перенапруження зору, наприклад, при поганому освітленні; порушений зір, якщо дитина не носить окуляри; захво-рювання очей, наприклад, глаукома. «Стріляючий», «розривний» чи «пекучий» біль в обличчі та потилиці виника¬ють при невралгії — нервовій хворобі, яка супроводжується болями у тілі людини у місці проходження нерва. Сильний головний біль, що супроводжується блюванням, запамороченням, високою температурою тіла виникає у разі запалення головного мозку та його оболонок. У такому разі слід негайно звернутися за медичною допомогою. Досить часто настирливий головний біль, пов'язаний із запальними захворю-ваннями придаткових пазух носа, може бути результатом черепно-мозкової трав¬ми. Нерідко він супроводжує інфекційні захворювання, інтоксикації, невротичні розлади, захворювання внутрішніх органів. Щоб з'ясувати причини настирливого головного болю, слід обов'язково проконсультуватися з лікарем. Головне — усуну¬ти причину, через яку виник головний біль. Слабкий головний біль Якщо клінічні ознаки захворювання відсутні, слабкий головний біль допо-можуть подолати: спокій; тепло чи холод, прикладені до голови; склянка чаю; очищувальна клізма. Головний біль легкого ступеня, що повторюється епізодично, не вимагає специфічного лікування. Профілактикою такого болю є дотримання санітарно-гі-гієнічного режиму — раціональне вітамінізоване харчування, дотримання розпо¬рядку дня, необхідна фізична активність та прогулянки на свіжому повітрі. Сильний головний біль У випадках сильного болю можна дати дитині знеболювальні лікарські за-соби: парацетамол (з розрахунку 10-15 мг/кг маси тіла), ібупрофен (з розрахунку 5-10 мг/кг), комбіновані лікарські засоби, що містять кофеїн і спазмолітини — лі¬карські засоби, що знижують тонус, знімають спазми. Якщо головний біль сильний, частий чи не припиняється після прийому лікарських засобів, дитину слід терміново показати лікарю-невропатологу та провести необхідні діагностичні та лікувальні заходи.
ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ЕПІЛЕПТИЧНОМУ НАПАДІ
Напади епілепсії зазвичай не потребують спеціальної медичної допомоги та минають самостійно. Головне — уберегти хворого від можливих пошкоджень. При падінні хворого слід підтримати й опустити на підлогу. Задля уникнення травмувань хворого слід прибрати предмети довкола ньо¬го, аби він не міг їх зачепити. У жодному разі не слід намагатися силоміць припинити судомні рухи хво¬рого, адже цим можна лише травмувати його. Сівши поряд з хворим, слід лише під¬тримувати йому голову. Аби запобігти потраплянню слини у дихальні шляхи, слід злегка повернути голову хворого набік та очистити серветкою рот. Якщо рот хворого трохи відкритий, можна спробувати покласти йому між зу¬бами складений шматок тканини (хустку, серветку чи шматок одягу). Це допоможе запобігти прикусу язика, щік, пошкодженню зубів. Якщо щелепи стиснуті, не слід намагатися відкрити хворому рот. Після завершення судом слід повернути хворого на бік — задля уникнення за¬падання язика. Слід намагатися запам'ятати послідовність протікання нападу, аби потім пра¬вильно описати його лікареві. Після припинення нападу рекомендують не будити хворого, якщо він заснув. Якщо одразу після припинення нападу хворий намагається встати й почати ходити, слід дозволити йому самостійно встати та, міцно притримуючи хворого (якщо досі тривають судоми, однак рідкісні), пройтися з ним. Слід негайно викликати лікаря, якщо: розпочався повторний напад; судомний напад триває більше 3-5 хвилин; після приступу хворий не опритомнює протягом 10 хвилин; епілептичний напад стався уперше; під час нападу хворий все ж отримав травми.
ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ АНАФІЛАКТИЧНОМУ ШОКУ Анафілактичний шок — максимально тяжкий прояв алергічної реакції, виникає раптово і загрожує життю, супроводжується порушенням гемодинаміки, що призводить до недостатності кровообігу та гіпоксії у всіх життєво важливих органах. Виникає після контакту хворого з алергеном, до якого він чутливий. Алерген можуть містити медикаментозні препарати, вакцини, сироватки, харчові продукти, отрута комах. Анафілактичний шок також може викликати переохолодження тіла. Симптомами анафілактичного шоку є зниження артеріального тиску, температури тіла, порушення функції центральної нервової системи, підвищення про-никності судин, спазми гладком'язових органів тощо. Можуть з'явитися набряк гортані, бронхоспазми, ангіоневротичний набряк. Спостерігається набряк обличчя, висипи на шкірі. Пульс — 120-150 ударів за хви¬лину. З подальшим розвитком анафілактичного шоку симптоми наростають, можуть виникати носові та шлункові кровотечі. При анафілактичному шоку слід негайно припинити дію алергену, зокрема введення ліків, якщо вони викликали анафілактичний шок. Хворого слід покласти на підлогу чи іншу горизонтальну поверхню, повернути голову обличчям набік, відкрити рот, зафіксувати язик. Забезпечити доступ свіжого повітря. При парентеральному введенні алергену необхідно обколоти навхрест місце ін'єкції або вжалення 0,1%-вим розчином адреналіну (з розрахунку 0,1 мл на рік життя) у 5,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду; прикласти до нього лід. Накласти джгут (якщо дозволяє локалізація), запобігаючи розповсюдженню алергену по крові, на 30 хвилин. При краплинному попаданні алергену до носа та очей — промити носові ходи та кон'юктивальний мішок проточною водою. При пероральному прийнятті алергену — промити хворому шлунок, якщо дозволяє стан Негайно ввести внутрішньом'язово: 0,1%-вий розчин адреналіну у дозі 0,05-0,1 мл на рік життя (однак не більше 1 мл) і 3%-вий розчин преднізолону у дозі 5 мг/кг у м'язи дна ро-тової порожнини; антигістамінні препарати: 1%-вий розчин димедролу у дозі 0,05 мл/кг (не більше 0,5 мл — дітям до 1 року і 1,0 мл — старшим року) або 2%-вий розчин супрастину (0,1-0,15 мл/рік життя). Після завершення першочергових заходів — ввести до вени струменево 0,1%-вий розчин адреналіну у дозі 5 мкг/кг у 10,0 мл ізотонічного розчину на¬трію хлориду. Негайно викликати швидку допомогу. Чекаючи на швидку, слід обов'язково контролювати пульс, дихання і артеріальний тиск.
ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ УРАЖЕННІ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ
Дія електричного струму спричинює місцеві і загальні порушення в організмі. Залежно від стану потерпілого (ступінь вологості шкіри, втома, виснаження тощо), сили і напруги струму місцевими проявами можуть бути втрата чутливості, опіки тканин у місцях виходу і входу електричного струму, глибокі опіки шкіри; загальними проявами — запаморочення, судоми, зомління, послаблення серцевої діяльності, непритомність, короткочасна втрата пам'яті, головний біль тощо. Насамперед необхідно негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму. При цьому бажано вимкнути електроенергію у приміщенні. Якщо з якоїсь причини це зробити неможливо, спробуйте звільнити потерпілого від дії електричного струму, використовуючи сухий одяг чи мотузки, шкіряні або гумові рукавички тощо. Необхідно негайно викликати швидку медичну допомогу. Після того, як дію електричного струму припинено, потерпілого необхідно покласти у горизонтальне положення. У разі загальних проявів ураження по-терпілого необхідно заспокоїти, дати болезаспокійливі ліки (0,25 г амідопірину, 0,25 г анальгіну), заспокійливі (настоянка валеріани, мікстура Бехтерева). На опі-кову рану накласти пов'язку, змочену розчином фурациліну (1:1000). Необхідно пам'ятати, що загальний стан потерпілого може різко погіршитися у найближчі години після травми: виникають порушення кровопостачання серцевого м'яза (стенокардія, інфаркт міокарду), з'являються ознаки повторного шоку тощо. Подібні явища іноді спостерігають у потерпілого з найлегшими загальними проявами (головний біль, загальна слабкість). При тяжких загальних проявах ураження електричним струмом, що супроводжуються розладами чи зупинкою дихання, розвитком летаргії, слід почати негайно робити штучне дихання і зовнішній (непрямий) масаж серця, доки потерпілий не опритомніє. Якщо серце працює, штучне дихання швидко поліпшить стан потерпілого, шкірні покриви набудуть природнього забарвлення, з'явиться пульс, артеріальний тиск. Найефективніше штучне дихання рот у рот (16-20 видихів на хвилину). Най-зручніше його проводити за допомогою трубки чи повітропроводу. У разі зупинки серця необхідно негайно провести штучне дихання і зовнішній масаж серця з частотою 50-70 натиснень на грудну клітину за хвилину. Про ефективність масажу свідчить поява пульсу у сонних артеріях. При поєднанні штучного дихання і масажу після кожного вдування повітря у легені необхідно робити 5 або 6 натиснень на ділянку серця під час видиху. Масаж серця і штучне дихання рекомендовано продовжувати до повного відновлення функцій організму чи появи виражених ознак смерті. За можливості штучне дихання потрібно поєднувати з введенням серцевих лікарських засобів. Після того як потерпілий опритомніє, його необхідно напоїти водою, чаєм, компотом (але не кавою), укрити. При опіку І ступеня потерпілого необхідно заспокоїти, дати йому випити теплого чаю, настоянки валеріани й анальгін, на опікову рану накласти пов'язку, змочену розчином фурациліну (1:1000). При опіку II ступеня вибір заходів першої долікарської допомоги залежить від стану гемодинаміки (сукупності процесів руху крові у серцево-судинній системі). Якщо у потерпілого немає артеріальної гіпотензії й аритмії, проводять такі самі заходи, як і при опіках І ступеня, однак усі лікарські засоби вводять внутрішньом'язово (50%-вий розчин анальгіну з розрахунку 0,1 мл на рік життя у поєднанні з 2,5%-вим розчином піпольфену чи 2%-вим розчином супрастина з розрахунку 0,1 мл на рік життя). При опіках III і IV ступенів проводять первинну реанімацію у стандартній послідовності: звільнення верхніх дихальних шляхів і підтримка їх вільної прохідності, штучна вентиляція легень, закритий масаж серця. У такому разі потерпілого обов'язково госпіталізують у хірургічне відділення лікарні. При судомному синдромі рекомендовано внутрішньом'язово вводити діазе-пам (седуксен) з розрахунку 0,3-0,5 мг на кг маси тіла.
ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ДІТЯМ-АЛЕРГІКАМ ПРИ УКУСАХ КОМАРІВ, МОКРЕЦІВ, ІНШИХ ДРІБНИХ КОМАХ
Діти-алергіки, які відвідують дошкільний заклад у весняно-літній період, можуть постраждати від укусів комах, слина яких містить алергени, на прогулянці у парку, лісі, екскурсії на відкритому повітрі, навіть у приміщенні. У дітей, які схильні до алергії, часто навіть одиничні укуси можуть викликати алергічну реакцію на слину комарів, комах. Тому, як і у випадку з укусами перетин-частокрилих, у приміщеннях слід вдаватися до запобіжних заходів, а саме завішувати вікна та двері дрібною сіткою, аби комарі не могли попасти у приміщення. Для більшої ефективності можна використовувати репеленти — речовини, що відлякують комах. На сьогодні існує великий вибір хімічних репелентів. Природні репеленти ж отримують з листя томатів, лаванди, гвоздики, аніса, кедра, евкаліпта тощо. Однак зауважте, що лікарі не радять наносити ці речовини на дитячу шкіру. Репелентом слід лише обробити сітку, яка прикриває вікна. Якщо у приміщення вже залетіли комарі, слід використовувати інсектициди — речовини, які вбивають комах. Найбільш поширеними сьогодні є фумігатори — речовини для викурювання комарів (спіралі, свічки, рідини, пластинки). Можна також використовувати ультразвукові відлякувачі. Якщо дитину вкусив комар, мокрець або інша дрібна комаха, необхідно: прикласти щось холодне до місця укусу; зняти свербіж та набряк від укусу за допомогою спиртовмісних настоянок (борний спирт, настоянка календули, навіть корвалол чи валокордин); намазати місце укусу маззю арніки або іншим антигістамінними гелем тощо; дати дитині антигістамінний препарат. У разі розвитку алергічної реакції, супроводжуваної набряком, який збільшується, нудотою та утрудненим диханням, необхідно терміново звернутися до лікаря. Невідкладної допомоги потребують усі діти з численними укусами, вираженими алергічними реакціями та при будь-якій зміні загального самопочуття навіть після одиничного укусу.
|
